|
А він читає її книжку,
крізь дим дешевих сигарет,
і згадує своє колишнє,
коли він був у всім експерт...
Експерт у статусних стосунках,
знавець у гострих почуттях,
і майстер стильних подарунків,
із лицемірством у очах...
Вона писала так відверто,
і про своє, і про чуже,
рядки впивались в серце вперто,
і різали, наче ножем...
Пекла її тяжка байдужість,
колючим дротом охорона,
вона закрила свою чуйність,
змовчавши все,що бУло...Знову...
Вона писала про все інше,
про почуття і про життя,
про декілька своїх колишніх,
а їх стосунки - що? Сміття?
Ні слова, натяку, рядка,
немов нічого не було,
ця пустота - така їдка...
її не знищить і вино...
Дві пляшки щезли непомітно,
рука дістала телефон,
і в пам'яті з'явились цифри,
як дивно - знову цей рингтон...
- Алло... Привіт... Це хто турбує?
- Привіт, маленька, а це я...
- Що? Хто це? Я щось не розчула...
- Це я, маленька ти моя...
Мовчанка...Тиша...Знову глухо...
- Скажи що-небудь, не мовчи...
- А що сказати? Надто круто...
Чому з'явився зараз ти?
- Сказати чесно? Я не знаю...
Просто відчув порив душі...
- Через роки...Я уявляю...
На що так сподівався ти?
- Не суть важливо - просто голос...
Твій голос - ліки...Ось і все...
- Що ти несеш? Між нами - космос,
Тож, ні до чого є все це...
- Стривай...Ти чесно? Загордилась?
Відомість зовсім дах знесла?
- Куди і толерантність ділась...
- У всьому винна ти сама...
- Сама? Це слухати так бридко,
Тепер заткнись на хвильку ти!
Тобі набридло бути свідком?
Як досягаю я мети...
А я була роками поряд,
чекала, що оціниш ти...
Та ти щораз відводив погляд,
і вів "чергову" "в номери"...
І повертався знов нахабно,
дедалі більш сильніше бив,
щораз все більше, так нещадно,
що ж зараз повернувся ти?
- Та я все можу пояснити...
Гарячість серця і думок.
- Минулого вже не змінити,
засвой нарешті цей урок!
Бувай, прощай, і зникни з миром!
У нас нічого не було.
Я сподіваюсь - пояснила!
І в трубці знову загуло!
А він сидів один з бокалом.
Минуле пролітало повз.
Вона була у всьому права...
Їм не судилось, не вдалось...
Він справді був тоді жорстоким,
і знав це краще, ніж ніхто,
отож, тепер він одинокий,
лиш книжка, цигарки, вино...
І він читав знов її книжку,
крізь дим дешевих сигарет,
і згадував своє колишнє,
шкода, він більше не експерт...
ID:
589238
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 23.06.2015 10:49:53
© дата внесення змiн: 23.06.2015 10:52:09
автор: Sama_po_Sobi
Вкажіть причину вашої скарги
|
заново пережила свои годы одиночества.Не знаю как у вас сейчас,но желаю не Сдаваться никогда,чудеса есть 
