Зійдуть дощі на душу і омиють,
Залишать смуток, спомин і думки.
А потім віршонитками зашиють,
І викинуть ті шпульки в будяки.
А що ж бо їм зостанеться? Сходити
На душеньки сльозиноньками знов.
А що мені зостанеться? Палити
Ті літери, де попіл лиш зійшов.
Зійдуть дощі. Зіллються воєдино,
І вимиють і папір, і думки.
А я зберу до купоньки хвилини.
Складу тихенько в рванії клунки.
Складу на віз, хай тягне час горбатий.
Я літерами била як кнутом...
І дивиться Христос сто раз розп'ятий
На коней з переломненим хребтом.
