Бувало,засліплявся від краси,
Коли дивився в її очі.
Ті очі могли спалювать мости,
Недосипав я через них тривожні ночі.
Бувало,лиш подумаєш на мить,
Вона вже серце у полон забрала.
А я то думав:"Чо ж воно болить"?
А вона ж так його кохала.
Бувало,думав цілу ніч
Про неї,і про її очі.
Про її серце,тепле,немов піч,
Й покинув сон мене тієї ночі.
Бувало,згадую її...
В душі мов щось зашелестіло...
В її полоні,наче у тюрмі
Неначе під чиїмсь обстрілом.
Бувало,сниться мені в снах,
Купається в блакитній річці.
А я купаюся в її очах,
В її душі,і в серці,і в усмішці.
Бувало,коли були ми
Разом їз вечора до рання.
Я вже не вилізу з тюрми
З тюрми взаємного кохання.
