Я маю занадто думок,
Забагато безгуздої лірики
Така ж як мільйони жінок
Нам звісно не варто вірити.
Забагато безглуздих ідей
Забагато ненависті й болю
До звичайних земних людей
Та бажання зламати їм долю.
Я лиш клята максималістка,
Що жадає перемогти
Лиш обпалена вогнищем звістка,
Що змусить усіх прийти
Я криваве послання із фронту,
Що рясніє п*ятнами сліз
Я та стежка за горизонтом
Я мертвий назавжди ліс
Я - сходи, що ведуть у нікуди,
Я молитва за упокій
І маю владу усюди,
Як найкраща з усіх повій
Я пристрасть і я є кохання,
Але я водночас війна,
Я - таємне твоє бажання
Про яке ти зітхнеш:"це ж вона.."
Я - твоя фатальна помилка ,
Дівчина-постмодернізм.
Я - на шиї збуджена жилка
Я оголений твій егоїзм
Занадто багато слів
Занадто багато рухів
Я вбивця твоїх кораблів,
Покровителька моря і духів
Я знищу тебе, бо я Жінка
Що ненавидить існування
Я твоя остання зупинка
Після меня - лише мовчання
цікава філософія...
