Не вгавала горошина:
- Я доросла, не дитина!
Тут в стручку я задихаюсь!
Що є в світі, як дізнаюсь?
Світу білого не бачу!
День і ніч я гірко плачу.
-Зачекай, моя дитино,
Не прийшла ще та година.
Нас господар позбирає
І в коморі заховає.
Дітям будуть пиріжечки,
Каша, суп – як лік з аптечки.
Не хотіла горошина
Бути там, де вся родина.
Вона галку попросила,
Щоб її та поносила,
Щоб пізнати радість світу
Й не лежати у засіку.
- Ой! Лечу я – горошина!
Славна, люба ця година!
Раптом галка закричала
Й горошина долі впала.
Опинилась у мокроті –
В бур'янах, немов у дроті.
Оповили, обкрутили,
До землі її прибили.
Тяжко, гірко там лежати –
Стала швидко набухати,
Почорніла і зогнила.
Так життя своє скінчила.
Ви не будьте, діти, горді –
Будьте щирі, завжди добрі.
На Ісуса всі рівняйтесь,
Слова правди не цурайтесь.
А воно - лише у Бога.
Всім у вічність Він дорога.
Бог вас любить, пам'ятайте!
Славу й честь Йому віддайте!
Галина Яхневич.
