Дідусю, розкажи мені про себе,
Про те, як було тяжко на війні.
А, може, про це згадувать не треба, -
Дідусь відповідає дітворі.
Ні, треба діду, про твої медалі,
Про грамоти, значки та ордени.
Ну, добре… керував війною Сталін,
А от наказ виконували ми.
Це було страшно: бомби, кулемети,
За поясом граната, гострий ніж,
З «катюш» летять на ворога ракети…
Хотілось, щоб скінчилось все скоріш.
Війна – це тільки в фільмах романтично -
Насправді – це розруха, голод, смерть,
Які у пам'ять втерлися навічно,
Їх не відгониш як примару геть.
А ордени і грамоти, й медалі?
Метал – ніщо в порівнянні з життям.
Ми своїм тілом друзів прикривали
І вільну долю дарували вам.
Свого життя для вас не шкодували,
Відвагу й силу ми несли у бій.
Одні вмирали, інші виживали…
І я ось без руки, …але живий.
Шануйте діти героїзм та старість
І бережіть країну від війни,
Бо тільки мир приносить людям радість,
А ще, коли живі батьки й сини.
Дякую, саме для діток і писалося. 
