і не хочеться. ой як не хочеться цитувати, а мушу: таки дубоголові, що не вміємо своєї долі хазяями стати. зробив північний сусід в злобі своїй з нас раба, у всіх проявах, та навіть кордони не відділять душу рабську, слабкість духу, невміння брат брата триматися. бути єдиним народом, одним серцем себе, свою історію. майбутнє відчувати. ще невміємо. але не навчимося єднатися - не матимуть діти нааші майбутнього. і нас проокленуть.
дякую за теми такі, за таку небайдужість, бо все це таки вельми болить, багатьом вже болить
