Я блукаю просторами тихо й без гомону,
Я літаю між хмарами, я записую мить.
Я рахую краплинки,що замерзли від холоду.
Зігріваю словами, якщо в когось болить.
Мене пишуть ночами, а буває і довше.
Виливають всю душу, всі болючі думки.
Пером букви стараються вивести тонше,
Не бояться і тонуть свідомо в мені...
Я буваю спокійна, а буваю сумна,
Часом зовсім криклива, а моментами тиха.
Я збираю докупи й обіймаю слова,
Вберігаю від підлості,злості і лиха...
Мною пишуть шедеври і оспівують вічність,
А ще юність, природу і сліпучу красу.
В мені можна побачити сутність й трагічність,
Я оспівую радість та надію несу...
Кричать люди: "Поезія!" А я тихо мовчу...
А слова мої скажуть за мене...
Ви пишіть! Бо від того я дійсно живу!
Я долаю пусте й незбагненне...
