Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Туленко: «Нас депутати об’єб… (вибачаюсь) … об’єднали!» ( Тарас Шевченко СОН «На панщині пшеницю жала») - ВІРШ
«Нас депутати об’єб… (вибачаюсь) … об’єднали!» ( Тарас Шевченко СОН «На панщині пшеницю жала»)
«Нас депутати об’єб… (вибачаюсь)… об’єднали!» ( Тарас Шевченко СОН «На панщині пшеницю жала»)
Нас депутати об’єб… (вибачаюсь)… об’єднали!
Бо кожний депутат - … ху… (вибачаюсь)… мурло!
Ми … матюками (вибачаюсь)… квіточками їх обклали,
… Так, що у вухах загуло!
Кричить: «Скотина!» один … пі… (вибачаюсь)… лідер,
А той, при Пєті - … об’єб… (вибачаюсь) …об’єднас,
Він об народ ножищі витер…
Бо дуже й дуже … «любить» нас!
Їм сниться нова … Палес… (вибачаюсь)… Україна,
Хоч третій рік іде війна…
А … підо… (вибачаюсь)… депутатам вся країна
На … шматування (вибачаюсь)… процвітання знов дана!
Як мені вас не … матю… (вибачаюсь) … прославляти?!
Не винувата ваша мати,
Що ви … гівн.. (вибачаюсь) … біном, такий важкий,
Що хочеш плач,… а хочеш вий!
Бо ваші … срак… (вибачаюсь) … ряхи в нас повсюду
Зуміли все … знов об’єб… (вибачаюсь вдруге) … впорядкувать…
Бо вміють вправно … об’єб… (вибачаюсь втретє)… об’єднать…
О мазе фака… (вибачаюсь)… морозяка! Вашу рать!
… То як же жить простому люду?
… Точніше, як нам виживать?
О, як вас хочеться послать!..
До Президента та Прем’єра…
Всіх:… і серух… (вибачаюсь) … дівах, і хері… (вибачаюсь)… серів,
… Й «до вітру» хочеться послать!
… О, … мазе фа… (вибачаюсь)… маракуя! Вашу (вибачаюсь) мать!
Таке тепер у нас «кіно»…
Що «рулить» ділове … гівн… (вибачаюсь вдруге) … воно!
В народа руки вже … свер… (вибачаюсь на всяк випадок за другу частину слова)… сверблять!
… А депутам - поєб… (вибачаюсь)… на те сра… (вибачаюсь)… натискать!
Да не відсохне в них рука!...
Ось вийшла розповідь така!
*****
Тарас Шевченко «СОН»
Марку Вовчку
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого...
На сина глянула, взяла,
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.
