Очень хочу крепко обнять,
Но не могу тебя понять.
Недотрога , но почему,
Тебя давно, я ведь люблю.
И каждый раз несу цветы,
Лишь улыбаешься мне ты,
Прошу тебя, мне дай ответ,
Ты меня любишь или нет.
Я невзначай к груди коснусь,
Уж на лице увижу грусть,
Скажи совсем, я не любим,
Давай с тобой поговорим.
Я не пойму, все отказы,
В ответ услышу, лишь фразы,
Сейчас не время, уж потом,
И так всегда ,когда вдвоём.
Очередной, раз у двери,
И как всегда принес цветы,
Дверь приоткрыл, я впопыхах,
Ты уж с другим, в объятиях.
Я онемел и не посмел,
Уже по лестнице летел,
Как пережить, такой позор,
Мною любима, до сих пор.
.
Одним поступком, всё сожгла
Я не спрошу, как ты смогла
Уйду, помни, скажу, знай ты,
Моя любовь, всегда в груди,
И если что, ты позвони,
Прощу, хочу, твоей любви.
2000г
Пiднявся хлоп iз квiтами угору, аж пiд дах,
А та, до якої вiн йшов - в сусiдських обiймах,
Вони, у лiжку лежачи, смiялися удвох -
I скинув вiн з дванадцятого поверху обох.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!!Це вірш з моєї скрині,там ще трішки є молодих бажань чи спогадів....