У запиленім вікні непофарбованім, старім;
скло не раз розбите і замінене в нім.
В тім вікні пропливають картини чудні -
багато чого розкажуть вони тобі.
Побачиш там і своїх близьких рідних
та й велику кількість друзів дорогих.
Можна там побачити і сонечка тепло
та й холодної і страшної війни зло.
Вікно те знаходиться в потязі однім,
проте страшним, добрим і чуднім.
Він може створити ілюзію обгону,
а може і повільного нестрімкого ходу.
Проте для всіх він має швидкість одну
і лиш ти обираєш собі прояву ту.
Окреме купе у потязі кожен має своє
і впускаєш лиш кого обирає серце твоє.
Потяг цей усе на своєму шляху стирає,
по собі лиш пустку і попіл лишає.
До зупинки у визначений момент доставляє.
Для нього всі рівні - нікого не оберігає.
Той потяг без початку і кінця
Часом зветься, що вперед несеться,
а купе - то життя твоє...
