є люди крихкі як кришталь
торкнешся і думаєш
зламано
і не жаль
і вішаєш ярлик
про належність до табору тих
ну ти знаєш про кого йдеться
і не мертвих і не живих
думаєш
що за чорт?
якби бачити відчай у них
у не мертвих і не живих
цей відчай мовчав би
чи говорив?
скільки ж їх
цих дочок й синів
турбулентного стану?
хочеш їм допомогти
думаєш що віддав би усе що є
але що ти маєш для них
і не мертвих і не живих
окрім серця свого
яке скоро битися
перестане?
2 вересня 2016 [04:53>
