Пташка і метелик
Кожен день вона завжди самотня,
кожну ніч самотнім буде він,
а у снах, немов зоря висотна,
оживе кохання власний дім.
Ліхтарі омріють день прекрасний,
де живе пташинонька весни.
Прилетить з пітьми метелик ясний
і в думках зустрінуться вони.
Хоч любов між ними неможлива,
бо життя назустріч не веде,
адже ніч для пташки не властива,
адже вдень метелик пропаде.
Раптом щось не так пішло на диво,
як спливали сонячні човни,
збіги часу викликали зливу,
миттю, щоб зустрілися вони.
Душі їхні зблизила взаємність,
поєднавши з радістю любов,
кожна зустріч, мов нова приємність
як момент той самий знов і знов.
Та щасливу мить застало сонце,
розлучивши любих новим днем,
і в цей час теплом вмовляло серце,
спалахнути радісним вогнем.
Адже день мине і ніч настане,
що ліхтарним світлом розцвіте,
і уся тривога враз розтане,
коли зустріч узами сплете.
Віктор Цвіт 12.09.16
