- Лікарю що зі мною?
Скажіть чесно...Я помираю?
Чом іду я на себе війною?
Куди йду я і що все ж шукаю?
- Заспокойтесь моя рідненька
Тут проблема у іншому ділі
У прискоренім ритмі серденька
Що ще б'ється у спраглому тілі
- Що ж зі мною...Скажіть вже щось певне
Чом не сплю я і вірші складаю?
Щось серйозне зі мною напевно
Я хворію...Та чим от не знаю
- Наламаєте ви ще дров
Хоч це звісно мене не стосується
Ви хворієте. На любов
Співчуваю...Вона не лікується
-Що ж робити тепер? Як бути
За течією не можу плистИ
Як не можу його я забути
Пишу й пишу коханню листИ
-А ви впевнені в щирості думки
У прозорості почуттів
Як що так...То зайдіть за лаштунки
Там побачите дев'ять життів
Ви усі їх обранцю віддайте
Розфасуйте у білі конверти
І кохайте...молю...вас..кохайте
Бо без нього ви ладні умерти
....Чим розмова оця закінчилась?
Я не знаю...Щось важко сказати
Бо ж по правді це я зажурилась
Так наблидло світами блукати
Я шукаю тебе десь на дні
Я шукаю тебе десь у раю
Я шукаю ту мить де одні
Шепотіли так ніжно "Кохаю"
Хоч не чули обоє цих слів
Розмовляли про щось нейтральне
Та відчути мене ти зумів
Крізь тло віршів оте. Віртуальне.
