Приходить час і нагло розумієш,-
щось добре ,варт зробити на землі,
і робиш врешті як умієш,
мозолі натираючи в імлі.
А хто означить, що добро є ?
Одному любо, іншому гаплик
добро — попасти зранку в сьогоденіє,
а не в брудний на вулиці смітник.
І от, творивши і чинивши,
нічого не збираючи в мішок,
себе самого в пастку заманивши,
в свідомості почув смішок,, -шок, -ок...
НЕМА добра зробити, щоби всіхнє
зайшлося щастям, мов розлива навесні,
бо всім роздати треба їхнє !
Роздати все. Й співать пісні.
