Зацвіли в Тернополі каштани
В цю осінню пізнюю пору.
В нашім домі радість довгожданна –
Бог послав дитиноньку малу.
Я й матуся вже давно не літо,
Осінь сріблом скроні засіва.
Та ще раз нам засіяло світло –
Збагатилась хлопчиком сім”я.
Пуп”яхом людського розмаїття
Збагатився невмирущий світ.
Увійде в нове тисячоліття
Ще міцнішим наш великий рід.
Підростає хлопчик, наш горобчик,
Наш пустунчик, грудочка тепла,
Невгамовний і дзвінкий струмочок,
Пострибайчик, кізонька мала.
Виростай хлопчино якнайскорше.
Сміло йди у двадцять перший вік.
Щиро вірю, що вже твоя ноша
Буде легшою, ніж я волік.
1985
