Я ніколи не був на Десні
Та її не блукав берегами,
Старовинні не слухав пісні
І не знався з Полісся богами.
А казали, що там й дотепер
Невідома обмеженість віку,
Ходять тіні казкових химер
Та мовчазний кружляє шуліка.
Там луків зеленіє сап’ян
І одежа у сосен колюча,
Там невидимий дух сіверян
Та історії пам'ять болюча
Про розлуки, тривоги та жаль,
Про кривавість чужинських набігів,
Непрозорих туманів вуаль
Та величний і древній Чернігів,
І про те, як приходить весна
І зникає зими ілюзорність…
Скоро ніч. Знов насниться Десна
Та її чарівна неповторність.
