Прокинуся десь о…
посеред ночі –
Приходить несподівано натхнення,
Уява неприборкано лоскоче.
Допоки спиш – малюю твій портрет.
Зціловую всі контури обличчя.
Наснага диха постільно-пастельно.
Тобі моє кохання дуже личить.
У лініях приховано сюжет.
Немов сліпці, вивчають губи зморшки,
У дотиках – чуттєвості акценти,
Шукає погляд, кольору волошки,
В твоєму сні мій сонячний мотив.
Давно не спиш та хитро мружиш очі,
Маршрут рукам відтінками простертий:
Рожево серце й солодко тріпоче,
Червоний – нижче, жаром охопив.
На стелі гра метеликів барвистих,
Поглинуло зображення всеціло –
Мелодія веселки променисто
У лялечку закутала нас двох.
Не вийшов портретист з мене художник –
Моїм мольбертом стало твоє тіло.
Клітинка промовляє, кожна-кожна:
- Як добре прокидатися десь о….
10+!
!)
