увіковічни цей настрій,
напиши: розчиняйся в юрбі
доки той настрій не спричинить тобі
непоправного струсу нутрощів;
будь, як кожна окрема лють
людей, що в тенетах чи в колективній зраді;
віщуй, мов сократ на майданній естраді,
ніби сапу чи підкову куєш
нетерплячій беззубій бабусі. чуєш?
брязь, брязь, –
та бляха, знов брязь!
марширує суспільство, розбризкуючи грязь.
пиши до оскоми, – увіковічни її
як солодку самотність пророка в печері;
здіймай перед хатою на щоглі щоранку
чи святі таємниці, чи предмети брудної білизни;
будь як троль завидющий, на знання загребущий,
матюкайся по чорному
сам в скорботній процесії
натовпу, що бреде помалу,
( а міг би й ринути, мов та гірська ріка )
тебе проводжаючи в останню путь.
всі вони кажуть: "не знаєш – забудь".
та мабуть!
твори молитву
і особливу музику на кожен день;
диригуй і погодою, й власним мовчанням;
практикуй героїзм; корелюй боягузтво з коханням;
бався. кажи
перед ликом господнім: "я задовбався";
а перед ликом смерти й ганьби –
господи, що ти казав?
я забулася, вибач!
ти казав: не кривися так гірко,
не лінуйся, постійно що-небудь роби,
а відтак – просто будь
поетесою, зірко
це наслідування. джерело – petra pan, be poet
Більше за все сподобалось.
"перед ликом господнім: "я задовбався";
а перед ликом смерти й ганьби –
господи, що ти казав?
я забулася, вибач!"- завджи в такі моменти щось важливе забуваєш .Цікаво, а для Вас це про що? До речі може має бути "смерті" а не "смерти"
"Людей, що в тенетах чи в колективній зраді;
віщуй, мов сократ на майданній естраді"
Класно звучить.
.Цікаво, а для Вас це про що? До речі може має бути "смерті" а не "смерти"
