День як день. Типовий. Не ліричний.
Вічний час продовжує політ.
Ти мені не пишеш. Це так звично,
Як і сонце, що цілує схід.
Подих. Погляд. Кава ритуальна.
Хмари в небі повстяним сукном.
Ти мені не пишеш. Це печально,
Ніби осінь ходить за вікном.
Без твоїх листів і світу мало,
І в повітря присмак гіркоти.
Втім, якби мені ти щось писала,
Це була б тоді не зовсім ти.