..чверть століття дихають стіни передчуттями дотику пальців невидимих, музикальних, напівкришталевих, напіввирізьблених зі снів,
і квітнуть узбіччя травневі водоспадами злив і полум'я сплесками,
крізь відбитки чужих життів на тютюновому аркуші тиш
будь мені криком найпершим..
варто читати уголос тим, кого любиш, навіть коли їх немає, навіть коли
слова риплять на зубах, наче кавова гуща,
най проростає всередині мене тернистий кавовий кущ,
прийде день - хтось перемеле зерна..
віриш чи ні, несуттєво, причина всьому одна,
літери загасають, щойно видихнеш найважливіше, ніби видихнеш душу,
дай мені більше за посмішку мовчазну,
дай мені бути свідком
народження світла..
