Переспів твору Хуго Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
Я задихаюсь думкою про тебе,
мліє мій розум... і пливе свідомість.
Мені наплювати, що тепер ти
в чужих обіймах відшукав відомість ....
Поставити б крапку... Ти сказав же НІ!!!
Сказав НЕ БУЛО!!! й ніколи НЕ БУДЕ!!!
Три постріли в (на) темряву перетворили Світ...
У нісенітницю - годинИ повзучих буднів ...
Я не турбую більше твій е-майл ...
Стараюсь душу розчавить рукою ...
але якщо я РАПТОМ... виявлю там ,,,... слід?
-
я прилечу на крилах за тобою.
-----------------------------------------------
Вдихну у груди глибоко повітря,
До іншої на волю відпущу.
Хай зміниться життєва вся палітра.
Свою любов лиш так я захищу.
На це мене наштовхує свідомість,
Хоч розум має інші тут думки.
Мені шепоче тихо про даремність,
Бо серце дума все ж тут навпаки.
Та слово НІ, як цвях у саму душу.
Хитнувсь перед очима увесь світ.
Та відпустити я тебе все ж мушу,
Хоч йде ще боротьба і давить гніт.
Ти іншу обнімаєш і голубиш,
Та треба з цим змиритись й далі йти.
Насильно милим, знаю, що не будеш.
Подумай добре і його прости...
Але життя таке собі, мінливе,
Не виняток: повернеться назад.
Та тільки знай: не пробачай зрадливе,
Бо зрадити зуміє ще не раз...