Скакали в вікнах
Сонячні сайгаки,
Під шинком захмелілі голоси
Співати пнулись
«Їхали козаки»,
Та тільки скавучали
Наче пси.
Стояли тіні,
Сірі та хитливі,
В повазі та прихильності
Клялись,
Вони були, мов дурники,
Щасливі,
З якими вічно
Розмовляє вись.
Крихке відлуння
Падало на плечі,
Була якоюсь змазаною
Яв,
І волочивсь по небу
Ранній вечір
Та разом з гультяями
Підвивав.