Острів бажань
Слід душевного тепла
вмить займеться від смеркання,
мрія в сяйві потекла,
ним до острова бажання.
Що розкинувся лісами,
серед тиші і спокою,
оповитий диво-снами
від вологості морської.
Соловейко щебетав,
все нову і кращу пісню,
свою душу звеселяв,
у нічну годину пізню.
Його слухали з тобою
і дивилися на море,
як вітрами і журбою
вдалині гриміло горе.
Але буря оминає наший острів чарівний,
лиш туманами вкриває узбережжя і ліси,
коли з`явиться на небі ясний човен мандрівний,
то ми тонемо серцями у яскравості краси.
Там радіємо ми завше, не тримаємо образ
бо загадані бажання розмалюють почуття,
ними втілимо кохання з діамантових прикрас,
щоб омріяти казково провести своє життя.
Віктор Цвіт 02.10.17
