Я темний, як монгольський хан.
Я чорний вчинком і бажанням.
Стискає горло пес-аркан,
Що іменується коханням.
І ніби знаєш, що не треба,
Не варто - все одно на дно.
Регоче люто зла Евтерпа,
І проливається вино
На білу скартетину віршем.
Кому з тобою буде гірше?
Кому без тебе буде краще?
Можливо, ти ще не пропащий,
Хоч темний, як монгольський хан,
З прадавнім іменем Богдан.
Вмить розтриножується думка
І заливає все довкіл,
А ти - фальшива божа дудка,
Симфонія пекельних кіл.
Ідеш покірно на той поклик -
Химеру темну із бажань,
Ідеш, як вперше, зовсім голий,
Готовий до нових прощань.
Я темний, як монгольський хан.
Я чорний вчинком і бажанням.
Стискає горло пес-аркан,
Що іменується коханням.
І ніби знаєш, що не треба,
Не варто - все одно на дно.
Регоче люто зла Евтерпа,
І проливається вино
На білу скартетину віршем.
Кому з тобою буде гірше?
Кому без тебе буде краще?
Можливо, ти ще не пропащий,
Хоч темний, як монгольський хан,
З прадавнім іменем Богдан.
Вмить розтриножується думка
І заливає все довкіл,
А ти - фальшива божа дудка,
Симфонія пекельних кіл.
Ідеш покірно на той поклик -
Химеру темну із бажань,
Ідеш, як вперше, зовсім голий,
Готовий до нових прощань.
спаасиибі
