Як не вмираєш то… живи,
Та не мовчи… Що мовчки жити.
Нема ненависті… любити.
Такі у нас тепер часи.
Такі часи, що ледь відстали
Під гомін та розмови люду
Такі часи… вони повсюди…
Десь ще ідуть, а десь вже встали.
Постали під церковні дзвони
Та ще не ясно… це набат?
Та може рокіт тих, церковних врат,
А може люду чути стони?
Та не кляніть за злі розмови,
Хіба я ворог сам собі,
Хіба живу не з вами, в дні
Де ні розмов, а лише гомін.
До знову вітер дме на попіл,
Де Сонце тільки вигляда,
Де, що ні день, то все біда
Де жити, то великий клопіт.
І де шукав чого нема.