Вірші, вірші...
Ви - купа рим.
Мої ви знаєте печалі,
Мій божевільний розум – говори:
- Чому у серця крил не має?
Щоб линуло до того, ким горить,
За ким так тужить, ким воно так марить.
Ні, не почує він ніколи, не пізнає
Всі мрії щирі ті, і ті зізнання
Лиш подумки виписую портрет -
Не лицаря ні, а як я, такого ж психа.
Десь вірші пише, музику шалену грає
там ними і живе ,
І їм навік лиш служить,
І тільки їх навік, на жаль лише кохає...
