Тобі нема куди піти у вихідні?
До болю мучать сірі будні?
І дні твого життя такі нудні,
Що і промінчик сонця вже марудний?
Ти не можеш піти у театр на спектакль,
Бо живеш у глухому селі...
Життя - не аншлаг, короткий антракт,
Де не кинь - всюди клин, відтак - се ля ві.
У крамниці ти теж не підеш, ані-ні,
Там від "знижок" затьмарює зір.
Ти в боргах, як в шовках, насправді - в лайні,
Не один ти такий, на слово повір.
Тобі нема куди піти у вихідні?
Зайди - посидь у свою душу.
Пилюку стри, закуття вимети брудні,
Собі й тобі про це сказати мушу.
Ти ще можеш відвідати храм чи костел
Й запалити ще свічечку можеш.
Якщо в то́бі, Людині, хам вже помер
Чимось, може, собі й мені поможеш.
Ти можеш піти на могилу до рідних,
Помолившись, припасти долі.
Батькові-матері видатись гідним
І вже не кривитися своїй долі.
Ти можеш вернутись стежками в дитинство,
Де вишня малесенька зростом,
Де ве́сни в струмках, болото розкисло,
Де перед Пасхою "чистяться" постом.
Ти можеш полинути в вирій з птахами
Й вернутись - весни не чекати,
Не перейматись повчаннями мами,
Бо вже нема...нема кому повчати.