* * *
Так цмока виноград
цукринку кожну —
Навзліт,
як Діву — Купина Неопалима.
Як ранішня молитва — силу Божу...
Що сходить з радісного Ієрусалиму.
Знов пищить радість! —
щоб прорватись в кожнім…
Бо заливали села, гори, кручі...
...І восени сказав узятись Всемогучий
за солод у буттєвості погожій.
Ану! — не якайте на даль, скрипучи, гарби...
Се вам не Ігоря полки — і
навмання...
У вересні? —
тягнув неясний Божий запах фарби!
До школи.
А не якісь-то несолодкії знання...
Так не брехнім тут
на дитинство й церкву.
Дітям вручали пресолодкії цукерки:
Отця Таємного передання.
З ним потепління йде... Молім.
Не якаймо однині.
Від Палестини се вино —
і по вустах, по Палестині...
Бог в руку взяв,
стиснув...
який послужить... аромат...
І сам помахував під серцем
що там? —
молитва, пісня, автомат...
який по долі Божий виноград, —
які ще “щоти”?
В нас виноград —
смокче цукринку кожну
Навзліт,
зріла душа — зрілу любов неопалиму...
Нам ранішня молитва — сила Божа...
Сам Бог схиляється
до нас
з Єрусалиму...
28.09.2005
