Сьогодні у моєї подруги Марії Дубук
міг би бути день народження.
На жаль, вона відійшла у вічність....
Відома волинська журналістка, уродженка с.Лютка,
Старовижівського району.
Названа сестра, подруга...Більше подібних у моєму житті не було...
Ми познайомились так випадково,
Та хтось сказав, що випадкостей нема,
Що доля знає з ким вести́ розмову,
Ніщо в житті не станеться дарма.
Крапки над "і" життя порозставляло
І наших крапочок ніхто дарма не стер.
То де ж ти, доле, довго так блукала,
Що лиш тепер звела нас, як сестер?
Бува, замулить джерело життя
І, як в пустелі, не знайти води.
Тоді осмислюємо, що єси буття
І де води ковток цілющий віднайти.
В такі хвилини нас голубить Муза
Й Фортуна нас торкає за плече.
Й життя у радість нам,а не обуза,
Й під серцем вже за іншого пече.
Так, нам діставсь вогонь від Прометея
І горді ми, що маєм той вогонь.
Ще не діставсь талант до апогею,
Та взятий він із Богових долонь.
Талант, - як кажуть люди, гріх сховати,
Він - для людей, на те він і талант.
Нам треба встигнути все Боже оспівати,
Життя - коротке й вічність - не гарант.
Тож пишемо про квіти і про трави,
Й про совість, що мірилом є для нас.
Ви вірите - поет ще не злукавив?!
В його віршах знайдіть себе хоч раз.
1990 р.
