ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА або «БУЛО Б СМІШНО, ЯКБИ НЕ БУЛО ТАК СУМНО»
«Аж на тридцять гривень, люди, пенсія зростає!
Кому б за це віддячитись?» – бабуся питає.
«Три хлібини зайві в місяць ще можна спожити
Або цілих триста грамів цукерок купити», –
Так думала собі Ганна. Голову схилила,
Одну тисячу п’ятсот на тридцять ділила.
«П’ятдесят у день виходить. Начебто й немало.
Молоко, хлібина буде, двісті грамів сала.
А на другий день дієта, – міркувала Ганна, –
Три яблука, три банани – розкіш несказанна.
Може краще п’ятдесятку дати за морквину,
П’ять картоплин і цибульку, якусь капустину,
Помідор, сметани трошки – суп чи борщик буде».
(На три доби по три рази – про голод забуде.)
«Черевики, чоботята – старі полатаю.
Скільки треба заплатити?.. – ще майстра спитаю.
А одягу – повна шафа: два светри, два плаття,
Пальто, куртка і спідниця – скільки того шмаття!
Книжок, газет не читаю, – думала Ганнуся, –
За кабельне мушу дати – серіал дивлюся.
Ще б від шлунка й голови таблеток придбати
І тих, на сон, бо частенько щось не можу спати.
Телефоном користуюсь – зв’язок бути мусить.
А ще, бува, що сарделька іноді спокусить.
Якби мені дати крила – летіла б на море.
Не бачити його мені ніколи, о горе,
Скільки ж треба мені часу не їсти й не пити,
Щоби собі в санаторій путівку купити?
Субсидію приписали, слава тобі, Боже.
Вода, світло, газ, квартира – держава поможе.
Трохи більше, ніж тисяча, за усі оплати
Щомісячно із пенсії треба відкладати.
Ходять люди до театру, ходять на концерти…
А мені би ще й відкласти, бо не дай Бог вмерти.
Не зариють, як собаку, – ніби й жартувала, –
Скільки себе пам’ятаю – тяжко працювала».
Усміхнулася до себе ще не стара Ганна,
Забідкалась, що в квартирі вже знищена ванна
Та й кран, каже, пропускає, труби б поміняти,
Бо й раніше від зарплати жила до зарплати.
«Ой, та що я там торочу, кому того треба?..
Грішу, людоньки, а скоро пора і до неба.
Ну, бувайте здоровенькі, тримаймося, люди.
Та все ж таки в мене зайвих тридцять гривень буде»…
Отаке воно життя...Та хочеться в майбуття...Кажут, що померти дорожче обійдеться.як порахувати....серце розірветься.Тож живімо,як живем,хоча серце бере в щем....Скажу ми ж терплячі дуже...Той тримаймося всі люди...
А там Бог нехай рішає...
Тримаймося, залишилось уже не багато,
Очиститься від нелюдів Украіна-мати
Похоронимо нелюдів, заживем , як люди,
Більше вже ніхто тоді грабить нас не буде.
СЛАВА НАЦІІ !!! СМЕРТЬ ВОРОГАМ !!!
Отаке воно життя...Та хочеться в майбуття...Кажут, що померти дорожче обійдеться.як порахувати....серце розірветься.Тож живімо,як живем,хоча серце бере в щем....Скажу ми ж терплячі дуже...Той тримаймося всі люди...
