1
Пренепорочній Всеблагословенній присвячую
Це ліхтарі панорамні:
Анахронічні.
Стану я, Боже, — гора!
А Ти — Вічність...
Ще те, якийсь міліграм, —
Вимкнути вечір.
І Ти просієшся в храм,
На мої плечі!!
Все те вміщається в зал, —
слово позірне,
що люд про гори казав.
Ти перехід,
що наплічний знизав —
Солодко... трепетно...
й зірно
2
Святителю Луці (Войно-Ясенецькому),
Великому і осліплому в боговгодних трудах, присвячується
Гори! Гори!
Небес — дзвін!
В Небесах прародитель.
Народитись мав Він.
Й народити мав Він,
щоб по вас
більш ходити!
Хрест і гори!
І потуга здвобіч.
Мартирологи.
Тепер — ерудити.
В серці може
слово ходити:
В серці ходить
Твоя річ!!
Де б — і кого пригвоздити??
Серце виступа вище гір!
Так доївсь Прародитель.
Доїж, утробо,
серцем доїдай зір...
Щоби мав Він —
ходити!!
3
Т. Шевченку —
з України присвячую
Що те, каша? Стала згірком:
з-за гори. — Світає.
Що то, хмарка? Стала згірком,
з-за гори. — Літає.
Світла чарка?
Вип’єм гіркого!
Вип’єм гіркого!
Ти випий гіркого!
Гіркота збирає...
Бог у серці
проб’є дірку
з-за гори. — Світає...
Сонце і я — архаїзм:
все життя тікають.
Вип’єм з кручі!
і з-під небокраю...
Вип’єм з кручі — золото Могучого!
В світлі
в Біблії
в біблійнім світі
чи така могутність
ще буває?
Породила Діва Сина
так! — усі й тікають!
20.09.2013
