Доборолись. Досварились.
Аж душі тремтіли.
Кров’ю власною умились.
Клоччя полетіло.
Як живемо, пани-браття?
Воюєм, бідуєм…
Чи ж нам личить підкоряться?
Що діткам готуєм?
Нові пута, проросійські,
Кайдани для волі?
Чому розум не є військом,
А метою – доля?
Доборолись. Досварились.
До самого краю.
Поки інші поживились.
Печаль серце крає.
Голосуємо не «за» ми,
А «на зло». Те й маєм:
Умиваємось сльозами,
Доленьку ламаєм.
Істину святу забули:
Бог за зло карає –
Булаву дали й трибуну,
Тим, чужий хто краю.
Не болить їм Україна
Й кров синочків наших.
В Україні вже руїну
Збудувала Раша.
Доборолись. Досварились.
Чи слави кортіло?
Чи з нечистим поріднились –
Дух ослаб і тіло?
Ні! Не славу треба мати,
Не вози червінців,
Добре треба пам’ятати,
Хто ми. Українці?!
26.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Отакі ми, землячко... 
Боже,невже нас так мало,невже так багато повтікало,а от все лихе осталось,до Ради пробралось... 
Майстерно написали пані Ганно! Надія вмирає останньою! Та українців не зламати!
