ОСІННЯ МАВКА
Ліс на тебе задивився,
Зачарований красою,
Бо, ти - мавка - чарівниця
Душу маниш за собою!
Заколисана туманом..
Вальсом золотим сповита
Ти уводиш із собою,
Наше тепле, щедре літо..
І я кричу тобі: «Спинися…
Не забирай не забирай..
Кохання золоте намисто
Той теплий наш,
Щасливий рай!»
У тузі серце задощило
Вже ліс і гори звіддаля
Немов негода полонила
Та літа ще чекаю я!
Знов ліс на тебе задивився..
Осіння пані йде сама!
-Не поспішай, -прошу ,-
Спинися...
Для чого нам ота зима!
автор - Анфіса Букреєва-Стефко
