В душі у когось розові слони,
У когось чорні лебеді літають.
І кожен має право. Йди збагни
Яка реальність. Чи вона буває?
Виросте зілля, як не садиш сад,
І вітер стане ковилі хитати.
Душа, що степ – скачи татарин-брат,
Чи інший «брат» насаджуй свою владу.
Знаннями недоглянута земля,
Мурами мудрості не оповита.
Не заховається душа моя
Від чужих задумів і слів сердитих.
