НЕ БРАТИ!
Не були ми братами ніколи,
З яких снів ця прийшла маячня?
Напівдикі та хижі монголи
Налітали, мов та саранча.
Убивали старих, брали бранців
І палили усе, що горить,
Те мільйонами кованих ланців
Жалом гострим у генах сидить!
Із жахіть тих, що бачили зорі,
Плели казку народів-братів...
У личині вже іншій монголи
Засилали до хати сватів
У брехні, у підступності, зраді
Ґвалтівник вліз до нас на поріг.
Дикий рев сатани на параді,
Як мій рід без хлібиночки зліг...
Звук багнетів і суканих петель
Із народу зробили рабів...
Де ти, брате і посестро? Де ти?
Лише брязкіт тяжких ланцюгів...
Склав казок кочовик про братання,
Відібравши усе, що лиш міг,
І в хижацькому зубогарчанні
У наскоці новому заліг.
Де ти, брате і посестро мила?
Ті, шо вижили з-під поміж орди,
Ясний розум в страху не згасили,
Не кивнуть у знак згоди : "раби... "
Вам на голови наші прокляття,
Проголошені тьмою брати!
Не погасне свободи багаття,
Ми в цій битві - по різні боки.
Рука - в руку - тримаймося міцно,
Щоби сам сатана не здолав,
Щоби мир оселився навічно
На тих землях, що Бог дарував!
Н. Карплюк- Залєсова
10.12.19.
