на вустах присмак меду та солі,
від травневих ночей дотепер_
блякле тло / чорний німб парасолі /
хижі погляди п’яних гетер_
>
чи було те нервове прощання,
відчай сміху і крок за межу_
пережити надії пручання
у дзеркалах знайшовши чужу_
>
і горіла байдужим на втіху,
і ковтала отруйний туман,
говорила до тіні щось тихо,
доки тлів у кадилах дурман_
>
хрест на долі, чи просто спасіння_
сном свідомим розпалена хіть_
замість гострого леза - падіння
у влаштовану бісами сіть_
>
йдуть по сліду голодні мисливці,
власний шепіт розхитує дах,
криця серця / очиці лисиці,
мед та сіль на зашерхлих вустах_
