і дихав дух, де не хотів,
і плуг, що землю дер криваву
поміж похилених хрестів,
навскіс від яру і до ставу,
переливався сонцем диким _
>
скрипіли дзвони без’язикі,
марніли на іконах лики,
назад мілкі вертали ріки,
рої ворон лякали криком,
блукали тіні по шляхах_
>
тремтяча плоть / іржавий цвях,
колюча і тісна корона,
клюють синиці журавля,
плюють на жар жерці мамони,
цілують янголи катів_
>
шукають поміж них братів,
регочуть з себе посполиті,
десь на околиці світів
де в темну вічність тягнуть спів
мерці, прокляттями сповиті_
