Бурштиново-гранітні думки з'являються невідомо звідки.. І відразу ж розбиваються об скелі свідомості. А вони гордо височіють над ego: пихаті, недолугі. Від них тхне снобізмом.
Думки розпадаються на маленькі друзки й спадають униз, легко котяться, стрибають, летять у повітрі і ось.. шубовсь - і вони у річці. Річка лагідна з прозорою теплою водою, яка поглинає кожен камінчик один за другим...
Аж ось річка бурлить, кипить, грає хвилями і вливається у безкрайнє море. Лише там думкам спокійно. Там їм хороше, вони відпочивають, їх ніхто не турбує.
Хочу бути думками. У безкрайньому, лагідному морі. Бавитися хвилями, а не хвилюватися. Відчувати, як вода підіймає, а не йти на дно.
А ще краще - бути морем...
А чого бажаєте Ви?
.
.
Хочу стати морем, хоч на днину
Розійтися, ген, за горизонт.
Хочу перевтілиться в хмарину,
Злитися із морем, бути в тон.
Хочу бути вітром в полонині,
Розвівати стомлені думки.
Хочу йти дощем в могучій зливі,
Влитися водою в ті струмки...
К. Г.
Чудові, хвилюючі ноти гармонії та щастя,відчувається глибинне злиття з природою 
