Мерехтіння в очах -
вічна романтика -
специфіка жанру
танцювати оптимістично,
місцями комічно
по весіллях марнотратства
на постгеноцидному просторі
розстріляного відродження.
А час, немов крематорій,
спалює разом потуги.
Та вистачить туги
для боротьби без вчителів,
які тримаються крісла теорій
і провадять нудний лекторій.
У житті усе інакше -
спробувати радше
власних переконань -
жорстких знань вулиці,
зайнятої конкурентами,
де ще тулиться мрія
десь коло плота :
голота...голота...голота...
Лиш зорі агентами
світять з гори.
Вони - орієнтир до мети.
Підійматися щоразу над проблемами -
емблемами відтінків біди.
