Цей чоловік, замріяно-сумний,
Щось поспіхом виводить на папері :
За струни ліній розсип нот рясний
Чіпляє в добре завченій манері...
Де народилась музика ота?
Де звуків тих божественних дістала?
То просто раптом вдерлась самота
І ... перша нота в душу тихо впала...
То просто ранок в крапельці роси
Тремтить легенько десь на підвіконні...
І, підхопивши міста голоси,
Скотились в серце ноти сонні...
То, може, дощ, що стукав уночі,
На склі залишив спогади про Неї...
І з нотами на мокрому плечі
Пролився в душу з висоти своєї...
Та раптом наче вибух неземний
Розсипав звуки в безладі навколо...
І чоловік, замріяно-сумний,
Збирає ноти в мелодійне соло...
згодна з вами. 
