Слабка маленька соломинка,
Ну як попала ти сюди?
Ти проти моря, як краплинка,
Від нього взнаєш ти біди.
Така у тебе ця рішучість,
У спадок в кого ти взяла?
Забула ти про неминучість,
Вона у розпач не звела?
Захвилювалось море синє,
Раз-по -раз кидало хвильки.
Та хвилювання було пізнє,
Вже не такі були думки.
Маленьку вкрили з головою,
Ось-ось піде вона до дна.
Вже хвилі сунули стіною,
Вона трималась. Дивина!
Нептун все бачив, дуже злився,
Царя як можна обмануть?
В своїх думках він загубився,
Не може він оце збагнуть.
Він посилав шалені хвилі,
Та все трималась соломинка,
Її із злістю все топили,
Яка ж смілива ти, стеблинка!.
Мене ти втримаєш колись,
Як не туди мене нестиме?
Зі мною поруч опинись...
Людське життя, як море синє..
Прекрасна поезія Надюшо!!! Інколи так потрібна та соломинка і дуже шкода, коли вона вислизкає з рук!!! Гарно написала!!! Теплого тобі сонячного дня і всього самого найкращого!!!