На різбленне підвіконня,
Місяць сипле свої сни.
Засинає зайка-соня,
В нірці під гіллям сосни.
Мама зайчику співає,
Ніжним голосом пісні,
А маленький спить й не знає,
Що гуляє у ві сні.
Він навколо себе бачить,
Зачаровані світи,
Спи мій синьоокий зайчик,
І побачиш казку й ти.
Як чарівнії істоти,
Мають крила до небес.
Фіолетові єноти,
Садять дерево чудес.
Гноми райдугу будують,
Щоб пройшов по ній і ти.
Феї в носик поцілують,
Як сміливо будеш йти.
Через річку з самоцвітів,
Щоб скупатися у ній,
Назбирати диво-квітів
І зустріти ранок свій.
Принесеш казок торбинку —
Сотня снів і сотня щасть.
Мама золоту морквинку,
На сніданок зранку дасть.
(Пісня)
Так і є))). В дитинстві просила Бога, не дати мені забути, якими є діти, коли стану доросла. Бо дорослі злі та сердиті))) один дідусь був завжди веселий )))))) певно Боженька почув
