М.: Чи любиш ту, що бачиш в своїм люстрі?
Ти прагнеш змін та страх скував надії?
Почуй себе! Відчуйсь у вільнім вітрі!
Знайди у силі волі зміни бистрі,
Не боячись здійснити давні мрії!
Г.: Облиш мене ... Зламали мені крила ...
Зневірившись і втративши надію,
Пустила я за вітром ті вітрила,
Де страх їх поламав у буревії ...
М.: Я - ТИ! Я в Тобі! Я - ТВІЙ СЛІД ЖИТТЄВИЙ!
Ступаю поруч, йду вперед й позаду!
Відводжу вбік, не впала б ти!, миттєво!
Із крил складаю оберіг чуттєвий!
На них підношу ввись, як бачу зраду!
Г.: Так ти мій Ангел! Ангел-охоронець!
І як то я одразу не збагнула?
Бо хто б ще був той воїн-доброволець,
Що, попри все, рятує душу в путах?!
М.: Займись вогнем! Поруш закони тління!
Прокинься! Час відкрити брами, жінко!
Відчуй раменом меч мого проміння!
Безсилий той, хто ки́дає каміння,
Не той, в кого воно вдаряє дзвінко!
Г.: Вогонь борні ... У нього коні бистрі ...
Вогнем-мечем торуючи дорогу,
Хіба зростуть хати на попелищі
Каміння-слів, що силують тривогу?
М.: Усе, що вже було - давно відбу́ло,
Йому немає вороття. Це догма.
У люстрі не шукай, що проминуло,
Відкрий завісу того, що заснуло.
Злови за край, а з ним відпаде стигма.
Г.: З минулим я, мабуть, вже попрощалась:
У дзеркалі - нова людина! Звісно,
Із досвідом, бо терням обпікалась,
Та йду вперед, де світить Правди дійсність!
Марія Дребіт - Галина Шпік
03.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
