Чумацькая дорога між зірками,
Чумацькая дорога між зірками,
І ясний місяць в очі задививсь
Та знов дзвенить душа степів піснями
Дубочок до хатини прихиливсь.
Ти міцно спиш, в казковому полоні
Під хатою схилилася блакить
І сняться тобі степовії, дикі коні,
Страшна й велична і чаклунська мить
А може ми жили колись, мій друже?
І все оце що бачим вже було?
Бо ж над селом так сяє місяць ясно, -
Мов сотні років він світив в рідне вікно.
У те вікно, що світом незборимим
Вертає душі наші в рідний гай
У те вікно, де теплі були зими,
Серця чисті , де наш дитячий рай.
Не знаю, чи постукаю я знову,
Бо там вже не чекають як колись
Але ще чую, чую колискову,
У ній пісні чумацькії сплелись
Анфіса Букреєва-Стефко
