Мій великий, мій мужній, і гордий народ України!
Я сьогодні освідчитись хочу в любові тобі!
Я пишаюся кожним! Бо справді ми нині родина!
Піднялися усі за свій край в непростій боротьбі!
Подивися, чужинець, хіба ти нас зможеш здолати?
Як один тут за всіх, і усі стануть в нас за одного!
А ще праведний гнів! Мусим вбитих тобою ховати.
І будь певним, катюго, тобі не пробачим нікого!
Ми оплакавши друзів і тих кого зовсім не знали,
Ще свіча поминальна не згасне продовжимо бій.
З революції Гідності виросли! Нація стали!
І цьому не завадить царьок бридкоботексний твій.
Не хохли! Українці! Нащадки козацького роду!
Не візьмемо чуже! За своє покладемо життя!
Захищаємо дім свій, і долю свою, і свободу!
Станем дружно всі разом і виметем з дому сміття!
Не смердітиме тут більш ворожого руського духу!
Що наскрізь уже кров’ю, і біллю, і смертю пропах.
Переможемо зло – цю навозну, набридливу муху.
І у Крим та Донецьк повернеться наш сонячний стяг!
Як Шевченко писав на оновленій нашій землі,
Потече кров ворожа, не буде врага супостата!
І згадаєм Пророка у новій і вольній сім’ї.
Там де мир запанує, і син буде в ній, й буде мати!
