Хочу повідать історію, яку я почула ще в молоді роки від старожилів.
Я насправді не знаю, чи вона правдива, чи чиясь вигадка. Але ось чомусь вона спила в моїй пам"яті, можливо тому, що вона пов"язана з нашим драматичним театром. Старожили розповідали, що серед багатіїв Кіровограда на напередодні революції жив один дивак. Так склалося, що родини в нього не було.Дружина померла, а дітей Бог не дав. Так от цей добродій відчув наближення революційної грози і тому вирішив пожити в своє задоволення. Пив, гуляв, транжирив своє багатство, чудив. Одного разу він закупив усі квитки у драматичний театр. Сидів один у залі, дивився виставу, в той час, як інші любителі драми, поважні і багаті, не могли дістати квитки. Іншого разу цей же добродій закупив усіх візників, що розвозили панів після вистави. З кожним їздовим він домовився, хто і куди поїде, а щоб любителі театру не змогли їх перекупити, на сидіння кожної карети він поклав якусь свою річ: монокль, бінокль, рукавички, тощо і табличку з написом: "Зайнято." А сам з потаємного місця спостерігав, як ринувшись на вулицю багатії підходили то до одної, то до іншої карети, і не могли знайти вільної. а потім ніби за магічним сигналом, карети поїхали, а вельможні пани вели своїх дам по домівках пішим ходом. на нього ж за рогом чекала найбідніша карета і він спокійно поїхав додому. Коли ж у диво - добродія скінчилися гроші,( все багатство було пущено за вітром) він вирішив нанести візити до всіх приятелів-багатіїв. знаючи про його теперішні нестатки, ті дозволяли чоловіку погостювати 3 - 5 днів, а потім, пославшись на свою зайнятість, спроваджували з дому, даючи йому 10, 25, чи й 50 рублів. Та приятель відмовлявся від таких подачок, говорячи, що він не злидень, і ті змушені були ссудити йому сотню - другу, бо ж не дати зовсім нічого їм не дозволяв тодішній етикет. На жаль, я не пам"ятаю, а можливо ніхто цього й не розповідав, чим же закінчився вояж цього добродія.
Дякую,Катюшо! Я почула цю історію ще в дитинстві, а це чогось вона мені пригадалася, то я й написала...А дивного нині насправді побільшало, я це спостерігаю мало не щодня...
Дякую,Галино, і за увагу, і за розуміння. І не лише серед багатих, а й сереж звичайних людей теж їх вистача. До мене ходить із соцзахисту молода жіночка, здійснює мені покупки. так от минулого четверга, вона була у мене зранку, щось там мені трішки помогла, та й пішла. І ось уже в другій половині дня знову прийшла,ні не прийшла, прибігла і просить позичити їй грошей, я відкриваю на столі шкатулку,вона хапає гроші, які там були і швидко вибігає з хати, не сказавши більше жодного слова...Ну хіба не дивачка? Ось прийде у вівторок, доведеться провести для неї виховну роботу...
