Росте калина край села-
де річка Тясмін пролягла.
Де понад берегом йдучи,
могутній дуб можна знайти.
Усе буяє, все цвіте,
на радість мешканцям росте.
Колись таке було, давно-
тепер травою поросло:
І те подвір’я, й ті сади,
і яблунь наливні плоди.
Село пустіє, відмирає,
чарівні спогади лишає.
Про ту красу, яка була,
що наче в казці тут цвіла.
Про те життя, минулий час,
з якого рідні чують нас.
Не те село, не ті і люди,
які оточують нас всюди.
Не та природа, не той стан,
не той повітряний дурман.
Не ті культура і пісні,
які лунають в наші дні.
Усе не те, усе змінилось-
людство майбутнім захопилось.
Черкащина і Кіровоградщина.
1997-1998
