Хочеться порхнути в вись
На повні груди знов вдихнути
Дитиною себе відчути
За Богом кроки повторяти
Мріяти, літати
По хмарках пригати
Ховатись, із Сонечком на небі гратись
Посміхатись, посміхатись, радіти сонячному дню
Красі природи дивовижній
На гори стрімко підійматись
І на санчатах там кататись
Пірнати з неба в океан
Затримати дихання там
С русалкою навперегонки
По хвилях знову вгору- вниз, як в дитинстві, як колись
По берегу пройти морському
По пірсу в небо , що веде
З тою близькою, дорогою,
Що там на березі нас жде.
Обняти небом, в вихрі, в танці.
Зацілувати її очі
Ті синьоокі, ті глибокі
На руки взяти й колисати
Пушинками у небі стали й знов літати.
Броди.Вічний пошук живої ріки,
місце ж під Сонцем лиш можна знайти.
А тобі, яка різниця
Чуже життя то є дрібниця
Двічі в річку не зайти
Брід у ній теж не знайти
Все роками було змито
Вікна цвяхами забито
Скло давно уже розбито
Павутиною закрито
А тобі, яка різниця
Птахи в вічність відлетіли
Рідні стіні помарніли
А будівлі сірі, сірі
Так робити не годиться
Вже запізно чомусь вчиться
Та наука ця щодня спонукає до життя
Бог уроки нам дає
Що закладено - буде
Доля все це пережити
Вгору, вниз - твій вибір й крок
Може крайній цей урок
А тобі. яка різниця
Що чуже - те таємниця
Це тобі не зрозуміти
Граблі в кошного свої
Хрест по мірі нам дають
І живі його несуть
Там дороги не помітні
І для кожного привітні
Так, лукаві та тернові
Рукавички там їжові
Вітер вербу знов гойдає
Та мовчить зозуля в гаю
Листя літ вже облетіло
Щось ось там нам прошептіло
Годі , досить оглядатись
Що було, те й мало статись
Посміхаюсь в невідомість
Відпускаю я свідомість
Вітер вічності вдихаю
Двері в небо відкриваю
Знов і знов це відчуваю
Я кохаю, я літаю
Зорі в небі знову сяють
Життя й долю очищають.
Вершина
Ти на ній?
Досягаєм ми вершин?
І да і ні.
Ми на ній, недосяжній. чарівній?
Подих зупиняє серце?
Ой, питань є так багато,
Краще ж солодко поспати.
Все нажаль не розказати.
А вершина манить, зве.
Є в ній щось лише моє.
Вись над нею, знизу прірва.
А який чудовий вид, цей прекрасний краєвид.
Мов жіночий стан гарячий.
Лишнє змито, впало вниз,
А над нами неба бриз.
Ця вершина недосяжна
Лише очі закриваю
Внить на неї я сягаю.
Пропи вгору, тропи вниз.
В кожній щілі є сюрприз.
А печери в цій горі
Не глибокі, лиш круті
Манять, кличуть ехом нас
Ваблять світлом дивовижним
Мов фігури камяні оживають при мені
А вершина вище, вище
Гору тілом прижимаю
Всі уступи відчуваю
В камінь серцем проникаю
Розумію, камянію, в цьому стані я німію
Я вдихаю благодать, мить і камінь стон подасть
Мить і знову млію, камінію
Стали ноги непідйомні
Стало небо так близьке
Мить і голову вниз
Це мені лише здалось
Небо хмарку опустило
Мене в вись воно манило
Мить і я на цій вершині
Так,це щастя є хвилини.
