Приєднуємось. Народна казка, народ складає, люд розважає. Діток у ліжечко нею вкладає.
Хтось посміхнеться, хтось проспіває. Свій ритм у ній кожен впізнає. Він й продовжує ....
В чаті віршики складаєм, давайте й тут в ігру Ми зіграєм!
Я починаю, вас чекаю, три крапками свій текст я залишаю, продовження вашого в сюжеті чекаю, майбутнє героїв вам довіряю! В коментарях продовжіть текст казки. Казка -творчість то народна, громада наша певно гідна із правилами гри знайома, після ... ваший тест, а потім знову крапочки... Й вночі засяють зірочки. Буде три сюжетні лінії, ви вибираєте , яка вам ближча і творите майбуднє. Дякую!
Було це в сиву давнину.
Страшилку дітки вам скажу.
Дерева небо підпирали,
Мавпи в містах лиш осідали,
А люди дикими були,
В резерваціях жили.
Країна мавп держва звалась
Тварина кожна їх боялась.
Жили були в однім бору батьки,
Було у них аж три сини : Микола, Сава і Іван
Мов ті гриби вони росли.
Кому не скажу - всі не вірять.
Пригода ось, яка була:
В Купалів день молодь гуляла, через костри дружньо стрибали, Іванів у ставки жбурляли та до дівчаток залицялись. Микола, старший був з братів, з мавкою в гори чомусь він побрів.
Дівчина шептала на вушко йому, таку ось брехню:
-Ти красень, Миколо , тебе лиш кохаю, в вічність тебе назавжди забираю, а твоє серце велетнем стане.
Лиш тільки слова з її уст прозвучали, гори в ту мить мов двері розкрились, вершини всіх гір Миколі вконились. Велетень гори переставляє. Там із коштовностей замки будує, чарівні фортеці в горах майструє....
Саву русалка до себе зманила та капітана із нього зробила.....
Самий молодший, самий спритніший Іванко лишився, все це проспав, не похмилився. Очі відкрив, зорі сіяють, в лісах пісні лунають. Дорога до склону далека була......
В кожного хлопця доля своя, а зараз люлі, спатки пора....
А Варка - з горища, й вдяглася у мавку,
Й - до ковдри, будити хроплячку-Іванка.
Й вологою лапкою, і волохатою
Торк-торк його, та - під пахву ароматну.
...Біг, чули, Іванко - до лук, за русалкою,
Аби та - не вірила, що його - мавка...
Цікавий задум. Вибачите, продовжувати не буду, ліньки думати, тим паче, коли ще не вечеряла
Я як Іванко - засну, а як очі відкрию то все само собою зробиться